Гребінківський районний суд провів семінар

5 грудня 2013 року  в Гребінківському районому  суді  проведено семінар, на якому обговорено рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гавула проти України". У вказаному рішенні констатовано порушення Україною статті 3, пунктів 1, 3 статті 5 Конвенції, а також пункту 1 статті 6 Конвенції. А саме:

- з огляду на встановлення Європейським судом порушення належних умов тримання осіб під вартою у СІЗО раніше (зокрема, у рішеннях Європейського суду в справах «Коваль проти України», заява № 65550/01 від 19 жовтня 2006 року та «Харченко проти України», заява № 40107/02 від 10 лютого 2011 року), аналогічних висновків Комітету із запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню Ради Європи та тривалу відсутність змін щодо цього,  Європейський встановив порушення статті 3 Конвенції у зв’язку з неналежними умовами (зокрема, переповненість камер та незадовільний стан гігієни у них), в яких заявник протягом тривалого часу тримався під вартою;

- з огляду на неможливість встановлення факту порушення кримінальної справи, а саме – її порушення до чи після затримання заявника та його допиту, а також відсутність окремого та обґрунтованого рішення щодо такого затримання, Європейським судом було встановлено порушення пункту 1 статті 5 Конвенці;

- з огляду на ненаведення державними органами протягом семи років жодних конкретних підстав для тримання заявника під вартою, окрім тих, які були первісно вказані судом при обранні йому запобіжного заходу, нерозгляду судами можливості застосування альтернативних запобіжних заходів, а також непроведення перевірки щодо зміни обставин, за яких заявникові було обрано запобіжний захід та обґрунтування продовження тримання під вартою потребами проведення слідчих дій, Європейським судом було встановлено порушення пункту 3 статті 5 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю тримання заявника під вартою;

- Європейський суд встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв’язку з тим, що тривалість провадження у кримінальній справі (більше восьми років та восьми місяців) була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку», основною причиною чого були неодноразові направлення справи на додаткове розслідування.

Водночас, у зв’язку з відсутністю доказів щодо ненадання заявнику запитуваних ним документів, необхідних для подання заяви до Європейського суду, та щодо здійснення державними органами тиску на заявника з метою спонукати його відмовитися підтримувати свою заяву, Європейський суд дійшов висновку, що немає жодних підстав вважати, що держава не дотрималася зобов’язань за статтею 34 Конвенції.