Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
- Так, аналогічний довід прокурора був предметом перегляду суду апеляційної інстанції, який правильно зазначив, що досліджені судом обставини і мотиви вчинення злочину, відношення до вчиненого, дані про її особу, характер та послідовність її дій на зменшення шкідливих наслідків злочину, не дають підстав вважати, що трудовий колектив закладу, більшість (62 особи) якого підтримали клопотання, не спроможний мати належний виховний вплив. Перебування засудженої на керівній посаді в установі, колективу якої вона передається на поруки за їх клопотанням, не є перешкодою для її звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України: http://reyestr.court.gov.ua/Review/74262204
- Не заслуговують на увагу доводи прокурора про віднесення до пом'якшуючих покарання обставин визнання вини та одночасно щире каяття з огляду на об'єднуючі складові. Адже у мотивувальній частині суд апеляційної інстанції спочатку послався на врахування щирого каяття, а згодом, підсумовуючи свої висновки, зазначив про визнання засудженим вини, що не є помилкою: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74927294
- З огляду на встановлені судом обставини вчиненого злочину, наявність кількох обставин, які пом'якшують покарання й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, наявність у такої особи непогашеної судимості не є перешкодою для суду застосувати положення ст. 69 КК України при призначенні покарання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74895659
- ч. 4 ст. 70 КК України: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61996020
- При призначені засудженому покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом'якшують покарання. Так, суд першої інстанції взяв до уваги те, що злочин, у вчинені якого визнано винуватим і засуджено, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, дані про особу засудженого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, є інвалідом третьої групи, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, частково відшкодував матеріальну шкоду та вибачився перед потерпілою. Засуджений повністю визнав свою вину, а його щире каяття визнано судом обставиною, що пом'якшує покарання. Обставин, що обтяжують покарання, судом встановлено не було. Врахувавши, всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку про можливість виправлення засудженого лише в умовах ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі, визначивши його в мінімальних межах санкції частини 2 статті 121 КК України, а прийняте рішення належним чином мотивував: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74963589
- За змістом ч. 2 ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Місцевий суд призначив покарання з дотриманням загальних засад, передбачених статтями 50, 65 КК, оскільки врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким, дані про особу обвинуваченої, яка не має судимостей, утримує двох неповнолітніх дітей. Ці обставини суд визнав такими, що пом'якшують покарання обвинуваченої. Обставин, що обтяжують призначене обвинуваченій покарання, суд не встановив. Урахувавши зазначені обставини в сукупності, думку потерпілої щодо необхідності призначення суворого покарання, місцевий суд дійшов висновку про необхідність призначення їй покарання у виді позбавлення волі згідно санкції ч. 2 ст. 121 КК, визначивши його мінімальний строк. Підстав для застосування положень статей 69-1, 75 КК, як про те просять захисник та засуджена, колегія суддів не вбачає: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74963903
- Мотивуючи своє рішення про призначення покарання, суд врахував тяжкість вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК є тяжким, дані про особу винного, котрий повністю визнав вину, розкаявся у вчиненому, повернув викрадене, при цьому раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності. Повною мірою врахувавши вказані обставини, суд призначив засудженому покарання у межах санкції ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. Крім того, зваживши на обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також на позицію прокурора, який в судових дебетах просив застосувати положення ст. 75 КК, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання у виді позбавлення волі з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки, який є достатнім для того, щоб засуджений в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74963822
- Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що ухвалюючи свій вирок за ч. 2 ст. 186 КК України, суд апеляційної інстанції, врахував, що засуджений раніше неодноразово був судимий, на шлях виправлення не став - навпаки, вчинив новий умисний тяжкий злочин щодо малолітнього, зважив на активну роль засудженого та на характер його безпосередніх дій, що полягали у завданні потерпілому фізичного болю в результаті застосування до нього газового балончика й розпилювання шкідливої речовини. Крім того, при призначенні покарання апеляційний суд врахував і те, що він брав участь в АТО, був нагороджений грамотою за сумлінно виконання службових обов'язків командиром військової частини, тобто ті обставини, на які посилається засуджений у своїй касаційнійній скарзі. А тому, висновок апеляційної інстанції про неможливість виправлення без ізоляції від суспільства є обґрунтованим, законним й вмотивованим: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74963859
- Врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, обставини кримінального провадження, особу винуватого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, обставини, що пом'якшують покарання - повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, суд першої інстанцій дійшов висновку про необхідність призначення йому мінімального покарання, передбаченого санкцією частини статті, за якою його визнано винуватим. З таким висновком погодився і апеляційний суд. Однак суди не в повній мірі врахували те, що засуджений вчинив злочин вперше, хворіє, визнав вину, розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, має на утриманні хвору матір, яка потребує догляду. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне змінити судові рішення і пом'якшити засудженому покарання за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до 2 років позбавлення волі: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73089437
- Задовольняючи апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника і ухвалюючи рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК, апеляційний суд належним чином не мотивував, які саме дані про його особу дають підстави для висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, а ті обставини, що засуджений скоїв злочин вперше, щиро розкаявся, позитивно характеризується та має захворювання серцево-судинної системи, не дають підстав для висновку про можливість його виправлення без відбування покарання. Разом з тим, суд не звернув уваги на те, що при вирішенні зазначеного питання він має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи. Зокрема, апеляційний суд застосовуючи ст. 75 КК України, в повній мірі не врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, один з яких відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, кількість епізодів злочинної діяльності, вартості майна та суми коштів, якими заволодів засуджений, дані про особу засудженого, в тому числі його попередню соціальну поведінку, даних про відшкодування шкоди. Також апеляційним судом не враховано позицію потерпілих, які наполягали на призначенні засудженому покарання у виді реального позбавлення волі: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73157444
- Апеляційний суд, врахувавши конкретні обставини справи, зокрема те, що робота водія в ТОВ «Автовіва» є основним джерелом доходу для засудженого та його сім'ї, за місцем роботи він має гарну репутацію та позитивно характеризується, вчинив необережний злочин, у стані сп'яніння не перебував, має на утриманні дружину та неповнолітню дитину, а також те, що згідно санкції ч. 2 ст. 286 КК України призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не є обов'язковим, постановив мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а призначене ОСОБА_1 покарання таким, що повною мірою відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74871129
- Мотивуючи своє рішення про призначення покарання, суд зважив на тяжкість вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК є тяжким, обставину, що обтяжує покарання - злочин вчинений у стані алкогольного сп'яніння, а тому призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, яке не є мінімальним у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК, а також застосував додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Разом з тим, з огляду на обставини, які пом'якшують покарання, та врахувавши дані про особу винного, який раніше не судимий, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, є особою молодого віку, визнав вину, щиро покаявся, вибачився перед потерпілою, відшкодував завдану злочином шкоду, а також взявши до уваги думку потерпілої, яка просила не позбавляти його волі, оскільки він продовжує надавати сім'ї загиблого допомогу, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення без ізоляції від суспільства й на підставі ст. 75 КК звільнив його від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, який є достатнім для того, щоб засуджений в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74963823
- Як убачається із кримінального провадження, суд першої інстанції, призначаючи засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців із конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, враховував суспільну небезпеку вчиненого, а саме, що одне із вчинених кримінальних правопорушень відноситься до тяжких злочинів, дані про особу винуватого, котрий вперше притягується до кримінальної відповідальності, має молодий вік, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, наявність постійного місця проживання та пом'якшуючу покарання обставину - щире каяття і відсутність обтяжуючих покарання обставин. Суд також зважив на конкретні обставини кримінального правопорушення, а саме, що вчинений злочин не призвів до тяжких наслідків та шкоди не заподіяв і призначив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 305 КК України покарання із застосуванням ст.69 КК України - нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті за цей злочин. З таким висновком погодився і апеляційний суд. Проте суди не в повній мірі врахували, що засуджений позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, постійно перебуває на обліку в медичній установі внаслідок хвороби, створив сім'ю, активно сприяв розкриттю злочину, з моменту скоєння злочину не притягувався до відповідальності. За таких обставин, а також враховуючи, що ОСОБА_1 щиро розкаявся у скоєному, вперше притягується до кримінальної відповідальності та відсутності обтяжуючих покарання обставин, колегія суддів вважає за необхідне змінити судові рішення і пом'якшити призначенеза ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 305 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України покарання до 4 років позбавлення волі: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72378219
- за ч. 2 ст. 307 КК застосуванння статей 69, 75 КК: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74927294
- Спеціальна конфіскація може бути застосована до майна засудженого чи у передбачених КК випадках - до майна іншої особи, яке використовувалося як знаряддя вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 267-1 КК. Разом із тим, у даному кримінальному провадженні судом першої інстанції встановлено, що вказаний вище автомобіль з 2007 року належить обвинуваченому, однак був придбаний під час проживання з 2004 року однією сім'єю з без реєстрації шлюбу, котрий зареєстровано у 2010 році, а тому в силу ст. 74 Сімейного кодексу України цей транспортний засіб є об'єктом права спільної сумісної власності вказаних осіб. Положення статей 96-1, 96-2 КК не можуть застосовуватися в тих випадках, коли це становитиме порушення ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції. Отже, при застосуванні спеціальної конфіскації у кожному конкретному випадку суд має не тільки послатися на наявність для цього формальних підстав, передбачених у КК, але й переконатися, що таке застосування не порушуватиме «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб», покладаючи на особу «надмірний індивідуальний тягар». Верховний Суд не виключає в цілому можливості застосування спеціальної конфіскації навіть у тих випадках, коли конфіскація майна, з огляду на його вартість, виглядає набагато суворішим заходом, ніж призначене покарання. Однак у таких випадках суд має навести належні аргументи, які обґрунтовують, з урахуванням обставин конкретної справи, що такий захід не порушуватиме наведені вище стандарти ЄСПЛ. При цьому до уваги можуть братися: вартість майна, що підлягає конфіскації, законність чи незаконність його походження; тяжкість і характер вчиненого злочину; наявність, розмір і характер завданої шкоди або шкоди, яка потенційно могла бути завданою злочином; вид і розмір призначеного покарання, тощо: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74842644
- Кваліфікація дій за ст. ст. 191, 366 КК України: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74838752
- Мета вчинення кримінального правопорушення згідно зі ст. 91 КПК є однією з обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні шляхом збирання, перевірки та оцінки доказів. Як встановлено судом у вироку, психотропну речовину у великому розмірі, поміщену у пачку з-під сигарет та розфасовану у 49 пакетиків засуджений знайшов 03 серпня 2016 року на відкритій місцевості, після чого об 11.00 год. був затриманий працівниками поліції. Тобто, виходячи з встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, з моменту придбання психотропної речовини шляхом знахідки до моменту видачі її працівникам поліції минув фактично незначний проміжок часу. Тому, для об'єктивного висновку про умисел засудженого на збут психотропної речовини, необхідним є дослідження обставин її придбання та зберігання, а також встановлення моменту виникнення відповідного умислу, враховуючи, що психотропну речовину у вказаному розмірі та фасуванні зберігав незначний проміжок часу після того, як її знайшов. Однак вказані обставини не отримали жодної оцінки у вироку: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74963601
- Обставини, що підлягають встановленню у справах про злочини, передбачені ч. 2 ст. 389 КК: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74927322
- Рішення суду про повернення обвинувального акту прокурору, яке не було скасоване, не є тією підставою, що забороняє судді, який постановив відповідне рішення, повторно брати участь у розгляді цього ж провадження в суді першої інстанції: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74963656
- Потерпілий чи інша особа мають право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоду і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого чи іншої особи не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74963605
- Встановлено, що суди першої та апеляційної інстанції у супереч вимогам ст. 10 ЦПК України (у редакції станом на 20 березня 2017 року) не сприяли особам, які беруть участь у справі здійсненню їх прав та не роз'яснили засудженому право на заявлення клопотання про проведення експертизи у зв'язку з його незгодою зі звітом № 34/15 від 28 липня 2015 року, що призвело до істотного порушення прав учасників судового розгляду і перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74963861
- Судом без належного вмотивування, обґрунтування та розрахунку стягнуто 23577,44 грн. матеріальної шкоди , лише формально зазначено, що вона підтверджена відповідною медичною документацією. Однак судом не звернуто уваги, що частина касових чеків взагалі не містить інформації щодо назви ліків та дати їх придбання, що унеможливлює встановлення їх належності до спірного періоду. Більше того, деякі чеки дублюються двічі: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74963618
- Засуджений наполягав на необхідності належної перевірки застосування відносно нього заходів фізичного та психічного впливу правоохоронцями, оскільки при прийнятті рішень за результатами перевірки зазначеного, на які посилався суд, визнаючи такі доводи безпідставними, жодного разу не було допитано його особисто, а про самі постанови прокуратури стало відомо лише після ухвалення вироку суду першої інстанції по суті. Апеляційний суд, спростовуючи зазначені доводи в ухвалі, обмежився твердженням про наявність у справі постанов про закриття кримінальних проваджень від 28 грудня 2015 року та від 27 лютого 2016 року, прийнятих прокуратурами Полтавської та Черкаської областей, відповідно, і зазначив, що в зв'язку з тим, що зазначені постанови не були оскарженими заявниками та стороною захисту, то відсутні підстави піддавати сумніву викладені в них обставини. Однак, з наведеним висновком колегія суддів ВС не погодилась з огляду на п. 1 статті 46 Європейської конвенції з прав людини та ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74963857
- З урахуванням положень передбачених ч.1 ст. 330 КПК, доводи касаційної скарги саме щодо позбавлення його права довести свою невинуватість, давати показання, виступати в судових дебатах, мати останнє слово, через видалення із з зали судового засідання на весь час судового розгляду за наявності підстав для зазначеного не свідчать про порушення його процесуальних прав в цій частині. Крім цього зазначені обставини не стали для нього перешкодою щодо реалізації права на ознайомлення з вироком та оскарження судового рішення до суду апеляційної інстанції: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74842630
- За змістом ст. 393, ч. 4 ст. 36 КПК правом на подання апеляційної скарги зі сторони обвинувачення наділений прокурор, який брав участь у судовому провадженні, а також незалежно від їх участі в судовому провадженні прокурори вищого рівня: Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники, керівник регіональної прокуратури, його перший заступник та заступники. При цьому згідно приписів ст. 399, ст. 403, ч. 4 ст. 36 КПК правом на усунення недоліків апеляційної скарги прокурора наділена лише особа, яка подала апеляційну скаргу, а також службові особи органів прокуратури вищого рівня - Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники щодо апеляційних скарг, внесених ними, керівниками, першими заступниками чи заступниками керівників або прокурорами прокуратур нижчого рівня:http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74927302
_03_03.png)
