Захист прав людини у кримінальному провадженні: доказування та докази

8 липня 2016 року у ВССУ відбувся щорічний форум на тему «Захист прав людини у кримінальному провадженні: доказування та докази», участь у якому взяли заступник Голови ВССУ Станіслав Кравченко, суддя ВССУ, член Вищої ради юстиції Алла Лесько, судді ВССУ Наталія Марчук та Вячеслав Наставний.

Організаторами форуму виступили Національна асоціація адвокатів України та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Серед учасників заходу були представники судової влади, прокуратури, адвокатури, Національної академії внутрішніх справ України, Національної академії прокуратури України, Національного антикорупційного бюро України.

Форум було організовано у форматі чотирьох сесій, модераторами яких були Голова Комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності НААУ Ганна Колесник та Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Олександр Дроздов.

Під час форуму учасники заслухали та взяли участь в обговоренні доповідей за тематиками сесій, обмінялися думками щодо розуміння кримінального процесу всіма його сторонами, проаналізували причини порушень прав людини у кримінальному провадженні, зокрема під час збору доказів та в процесі доказування тощо.

Виступаючи перед учасниками першої сесії «Доказування наявності обставин, визначених статтею 177 КПК України», заступник Голови ВССУ Станіслав Кравченко проаналізував статистичні показники розгляду слідчими суддями клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та прийнятих судових рішень, передумов для подання клопотання стороною обвинувачення про застосування запобіжного заходу, а також зупинився на процедурі доказування обставин за ст. 178 КПК України. 

На думку доповідача, передумовою реалізації завдань, які здатні забезпечити мотивоване та законне рішення слідчого судді суду, є чітке та якісне національне законодавство, за яким сам процесуальний закон є передбачуваним у застосуванні для всіх учасників кримінального провадження. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Єчус проти Литви» зазначено, що «…положення законодавства, які тлумачаться національними органами непослідовним та взаємовиключним чином, не відповідають стандарту «якості закону», наголосив Станіслав Кравченко.

Аналізуючи окремі статистичні дані, доповідач, серед іншого, зазначив, що статистичні показники свідчать про те, що порівняно з 2013 роком кількість задоволених клопотань органів досудового розслідування про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у 2015 році значно знизилася, що свідчить про покращення реалізації принципу змагальності сторін кримінального провадження та підвищення якості захисту зі сторони адвокатури в частині доказування відсутності ризиків для застосування тримання під вартою.

Процесуальної правової визначеності в аспекті дотримання стандартів встановлення наявності або ж відсутності ризиків, передбачених у ст. 177 КПК України, можливо досягти лише спільними зусиллями сторін кримінального провадження і суду як арбітра у цьому процесі, переконаний Станіслав Кравченко.

Передумовою для подання клопотання стороною обвинувачення про застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри про те, що особа вчинила кримінальне правопорушення, підкреслив заступник Голови ВССУ. Так, доповідач відзначив, що слідчий, прокурор зобов’язані з належним обґрунтуванням викласти обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини.

Станіслав Кравченко зауважив про те, що наявність підстави («обґрунтована підозра») не входить до переліку ризиків, є передумовою наявності одного або кількох ризиків і підлягає самостійному доказуванню.

Також доповідач звернув увагу учасників форуму на процедурі доказування обставин за ст. 178 КПК України.

Стандарти обґрунтування ризиків та їх доказування змінюються під час судового провадження в суді першої інстанції, зазначив Станіслав Кравченко, зауваживши, що після ухвалення вироку судом першої інстанції застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосовується з метою виконання остаточного рішення суду, що також слід враховувати сторонам кримінального провадження.

       «У контексті встановлення зазначених ризиків і обсягу їх доведення важливим є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руслан Яковенко проти України», – наголосив Станіслав Кравченко, – в якому, серед іншого, зазначається, що слово «засудження» в розумінні підпункту «а» пункту 1 статті 5 Конвенції слід розуміти як висновок про винуватість особи після встановлення згідно із законодавством факту вчинення правопорушення, так і призначення покарання або іншого заходу, пов’язаного з позбавленням свободи».

Суддя ВССУ, секретар дисциплінарної секції Вищої ради юстиції Алла Лесько звернула увагу учасників форуму на низьку якість складання процесуальних документів та ухвал слідчих суддів.

Необґрунтовані підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, недостатність підстав вважати, що є хоча б один із ризиків, передбачених у ст. 177 КПК України, як наголосила Алла Лесько, унеможливлюють обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

«Слідчі повинні працювати над тим, щоб клопотання про обрання запобіжних заходів були належним чином мотивовані та обґрунтовані, а судді – щоб судове рішення було мотивоване», – підкреслила Алла Лесько.

Низька якість складання процесуальних документів є неприпустимою, наголосила доповідач, коли вирішується питання про позбавлення особи свободи. Крім того, зазначає Алла Лесько, слідчі судді та представники правоохоронних органів повинні працювати спільно задля якісного результату.

Своїми думками щодо питання доказування наявності обставин, визначених у ст. 177 КПК України, також ділилися адвокати Михайло Джалапин, Тетяна Гнатюк та суддя Перевальського районного суду Луганської області Андрій Іванов.

Суддя ВССУ Наталія Марчук виступила з доповіддю на сесії, присвяченій особливостям збирання доказів стороною захисту та стороною обвинувачення.

Доповідач у своєму виступі проаналізувала способи збирання доказів відповідно до вимог процесуального закону, зазначивши, що порядок збирання доказів сторонами повинен відбуватися виключно із дотриманням вимог закону.

Важливим, зазначає суддя ВССУ, є питання проведення експертиз у кримінальному провадженні. Так, вона звернула увагу на випадки, коли призначення і проведення експертизи є обов’язковим, та зазначила наслідки невиконання норм КПК України в цій частині.

На думку Наталії Марчук, суддям, слідчим, прокурорам, захисникам потрібно підвищувати рівень правової культури. «Сторони обвинувачення і захисту повинні роз’яснювати громадськості обставини, що передували винесенню того чи іншого рішення, та робити свою роботу максимально якісно», – резюмувала Наталія Марчук.

Під час другої сесії виступили також адвокати Олег Чорнобай, Катерина Кармазіна, Михайло Гончаров, докторант Національної академії внутрішніх справ України Олександр Сапін.

На сесії «Деякі джерела отримання доказів» з відповідними доповідями виступили адвокат Ярослав Зейкан, представник Національної академії прокуратури України Олександр Амелін, представник Національної академії внутрішніх справ України Артем Самодін.

Про недопустимість доказів та доведення їх належності і допустимості розповів під час заключної сесії суддя ВССУ Вячеслав Наставний.

За його словами, питання про недопустимість доказів та доведення їх належності і допустимості мають важливе значення як для учасників кримінального провадження, так і суду, який ухвалює рішення на основі представлених доказів.

У ході свого виступу суддя ВССУ доповів про практику визнання доказів допустимими і належними, оцінку судом належності та допустимості доказів тощо.

На переконання Вячеслава Наставного, існує багато питань, які потребують не тільки обговорення, а й певних законодавчих змін. Проте процеси, які відбуваються на стадіях досудового розслідування та судового розгляду, повинні ґрунтуватися на єдиній платформі – захист прав і свобод громадян.