Федорак Л. М. Вплив пом’якшуючих обставин на покарання

Федорак Л.М., голова Гребінківського районного суду Полтавської області, кандидат юридичних наук

 Постановка проблеми. Пункт 3 ч. 1 ст. 65 КК України встановлює, що суд повинен призначати покарання, враховуючи обставини, що пом’якшують покарання. Однак законодавець не розкриває питання, як саме суд повинен враховувати вказані обставини.

   Аналіз останніх досліджень і публікацій. У науці кримінального права також немає єдності думок щодо вирішення питання впливу пом’якшуючих обставин на покарання. Цю проблему вивчали А.А. Арямов, Л.А. Доліненко, А.Т. Іванова, Л.Л. Кругліков, В.І. Курляндський, А.Д. Соловйов та інші.

   Постановка завдання. Метою написання цієї статті є визначення впливу пом’якшуючих обставин на покарання. Виклад основного матеріалу дослідження. Наука кримінального права на сьогоднішній день пропонує різні варіанти вирішення питання впливу на покарання пом’якшуючих обставин [4, с. 21; 3, с. 64; 10, с. 119; 9, с. 183-184; 8, с. 5; 2, с. 20-21.; 6, с. 62.; 7, с. 94.; 1, с. 126.; 5, с. 50-55]. Можна виділити дві протилежні концепції щодо врахування пом’якшуючих покарання обставин при його призначенні. Прихильники першої висловлюються на підтримку формалізованого підходу щодо призначення покарання з врахуванням пом’якшуючих обставин [8, с. 5; 2, с. 20-21; 6, с. 62; 7, с. 94; 1, с. 126; 5, с. 50-55]. З ними не погоджуються Л.А. Доліненко, А.Т. Іванова, А.Д. Соловйов, які стверджують, що судді здатні правильно оцінити значення тієї чи іншої обставини, яка пом’якшує покарання, у кожному конкретному випадку [4, с. 21; 3, с. 64; 10, с. 119].

  Розглянемо запропоновані на сьогоднішній день конкретні пропозиції щодо вирішення окресленої проблеми.

  Так, наприклад, Л.Л. Кругліков пропонував серед усіх обставин, які пом’якшують покарання, виділяти головні (особливі) пом’якшуючі обставини і визначити міру їх впливу щодо максимуму санкції статті, яка встановлює відповідальність за вчинений особою злочин [6, с. 62]. Фактично така концепція на сьогоднішній день знайшла закріплення в нормі статті 69 КК України.

   Слід зазначити, що наведену позицію Л.Л. Кругліков мотивував тим, що повністю покладатися на судовий розсуд при призначенні покарання не можна, адже правосвідомість судді може бути гарантом призначення справедливого покарання лише у поєднанні з висококваліфікованим вмінням судді застосувати закон. Однак презюмувати таке вміння, на жаль, є не можливо [6, с. 62]. З вказаним не можна погодитись. Адже те, що особа обіймає посаду судді, вже свідчить про високі кваліфікаційні вміння. Для забезпечення зазначеного існує певний механізм добору суддів. Слід зазначити, що вказане питання не відноситься до проблемних в галузі кримінального права. Науковці у галузі кримінального права повинні забезпечити створення такого кримінального права, яке б могло на практиці забезпечувати призначення необхідного та достатнього покарання для виправлення винного та попередження вчинення ним нових злочинів. В іншому разі в нашій державі КК буде тільки розширюватись, його застосування буде ускладнене, а кінцевим результатом буде призначення типових покарань. Вказане виключатиме врахування обставин конкретної справи, що, звичайно, не може гарантувати можливості виправлення та попередження вчинення засудженим нових злочинів.

    Певна концепція формального підходу щодо призначення покарання пропонувалась В.І. Курляндським. На його погляд, при призначенні покарання необхідна своєрідна шкала. З одного боку, з типовими для певного виду злочинів критеріями індивідуалізації покарання із зазначенням оцінки їх значимості в умовно прийнятій системі балів, а з іншого – з оцінкою в балах певної одиниці міри покарання. Ділення суми балів, отриманих у результаті оцінки критеріїв, на кількість балів, у яких оцінюється одиниця міри покарання, дасть показник, який міг би бути допоміжним інструментом призначення покарання [7, с. 94].

    Зі свого боку, А.А. Арямов пропонує визначити точні «кроки зниження» репресії. Визначаючи крок зниження репресії, необхідно діапазон між середнім покаранням та мінімальною межею санкції поділити на кількість усіх можливих у такій ситуації пом’якшуючих обставин. Крок зниження репресії визначається діленням всього діапазону зниження репресії на кількість можливих пом’якшуючих обставин. Отримане число повинно визначати вагу кожної доведеної в справі пом’якшуючої обставини [1, с. 126].

    Вказані концепції не враховують, що життєві ситуації бувають дуже різні. Визначити всі можливі варіанти не можливо. Врахування типових для певного виду злочинів критеріїв індивідуалізації покарання фактично є типовим ступенем тяжкості певного виду злочинів. Тобто це той критерій, який вже врахований при формулюванні санкції статті (частини статті). Зі свого боку, визначення можливих пом’якшуючих покарання обставин у певній справі знову ж таки містить елементи суб’єктивізму. А зважаючи на те, що перелік пом’якшуючих покарання обставин є невичерпним, то при запропонованій концепції покарання визначатиметься в залежності від того, наскільки багата уява у того чи іншого судді.

    Певну бальну систему впливу пом’якшуючих обставин на покарання розробила Т.І. Нікіфорова (Т.І. Іванюк). Автор стверджує, що для того, щоб конкретизувати вплив кожної обставини, яка пом’якшує покарання, на строк (розмір) покарання, необхідно здійснити оцінку кожної із цих обставин. При цьому слід враховувати, що значення обставин, передбачених у законодавчому переліку, є різним. Тому дослідниця запропонувала здійснити оцінку в балах обставин, які пом’якшують покарання (в умовно прийнятій системі балів від одного до п’яти), де кожна обставина буде мати різну оцінку [5, с. 50-55]. При цьому Т.І. Нікіфорова (Т.І. Іванюк) визначила певний перелік пом’якшуючих покарання обставин і запропонувала наступну їх оцінку: 1) з’явлення із Федорак Л. М. ВПЛИВ ПОМ’ЯКШУЮЧИХ ОБСТАВИН НА ПОКАРАННЯ 6/2012 122 зізнанням – 2 бали; 2) щире каяття – 1 бал; 3) активне сприяння розкриттю злочину – 3 бали; 4) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди (компенсація моральної шкоди) – 3 бали; 5) відвернення винним шкідливих наслідків вчиненого злочину – 4 бали; 6) стан вагітності жінки під час вчинення злочину або розгляду справи у суді – 3 бали; 7) вчинення злочину під впливом тяжкої особистої, сімейної чи іншої обставини (обставин) – 4 бали; 8) вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну службову чи іншу залежність – 5 балів; 9) вчинення злочину внаслідок неправомірних або аморальних дій потерпілого – 4 бали.

    Слід зазначити, що така система фактично заперечує відкритий перелік пом’якшуючих покарання обставин. Адже в іншому разі не зрозуміло, за якими балами оцінювати інші пом’якшуючі покарання обставини. Крім того, автор не враховує, що наведені бали можуть бути тільки приблизними, оскільки зміст кожної пом’якшуючої покарання обставини є досить широким. Наприклад, щире каяття може мати різний ступінь щирості, вплив тяжкої особистої обставини також може бути різним. Більше того, автор не наводить, за якими критеріями формувалась відповідна бальна система і яким чином оцінювалась кожна пом’якшуюча покарання обставина. Все це нівелює значення відповідної бальної системи для призначення покарання.

   Крім того, Т.І. Нікіфорова (Т.І. Іванюк), опираючись на наведену бальну систему, пропонує такий механізм визначення впливу пом’якшуючих обставин на покарання: судом встановлюється сума балів усіх наявних обставин, яка становить відсоток, на який суд зменшує покарання стосовно середнього, прийнятого за 100 %. І наводить приклад призначення покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Санкція цієї статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років. Середнє покарання становить чотири роки і шість місяців позбавлення волі. Обставинами, які пом’якшують покарання, у цій справі є з’явлення із зізнанням та активне сприяння розкриттю злочину. Оцінка з’явлення із зізнанням становить 2 бали, а активного сприяння розкриттю злочину – 3 бали. Сума балів становить 5. Це є відсоток, на який буде зменшено покарання, щодо середнього покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 185 КК України. П’ять відсотків від чотирьох років і шести місяців позбавлення волі становить три місяці позбавлення волі.

   Водночас вказана бальна система унеможливлює застосування ст. 69 КК України. Якщо припустити наявність у справі одночасно всіх запропонованих Т.І. Нікіфоровою (Т.І. Іванюк) пом’якшуючих покарання обставин з урахуванням балів, які вона наводить, то покарання повинно бути зменшено на 29 %. Беремо, наприклад, запропоновану автором ч. 3 ст. 185 КК України. 29 % від чотирьох років і шести місяців (середина санкції статті) становить 16 місяців. Таким чином, вказані обставини дають можливість пом’якшити покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України (зменшити покарання від середини санкції частини статті на 16 місяців), до трьох років і двох місяців позбавлення волі. А це вище нижньої межі, встановленої санкцією відповідної частини статті. Таким чином, навіть у випадку наявності у справі всіх пом’якшуючих покарання обставин (фактично ситуація неможлива) призначити покарання нижче нижньої межі, встановленої санкцією статті чи частини статті, неможливо. Не говорячи уже про наявність у справі також обтяжуючих покарання обставин. Тобто фактично такий інститут мав би припинити своє існування або необхідно переглядати всі санкції статей чи частин статей КК України із пристосуванням їх під вказану бальну систему. Однак санкції статей встановлені, виходячи із типового ступеню тяжкості злочину, а санкції частин статей – переважно із врахуванням кваліфікованих та  особливо кваліфікованих ознак. Визначити рамки вказаних санкцій із врахуванням типового ступеня тяжкості основного складу злочину, кваліфікованого та особливо кваліфікованого складів злочинів, враховуючи при цьому необхідність забезпечення градації покарання в залежності від індивідуального ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, є не можливим. В іншому разі кримінальним правом повинні займатись математики, а не юристи, і визначати міру покарання також відповідно не судді.

    Таку думку підтримують А.Т. Іванова, Л.А. Доліненко, А.Д. Соловйов, які стверджують, що прийняття формалізованого підходу щодо призначення покарання ускладнило б роботу суду, внесло б в неї шкідливі для відправлення правосуддя елементи формалізму, адже судді здатні правильно оцінити значення тієї чи іншої обставини, яка пом’якшує покарання, у кожному конкретному випадку [4, с. 21; 3, с. 64; 10, с. 119].

    Їх погляди розділяє Т.В. Сахарук, яка вважає, що можливості суду при здійсненні правосуддя у справах за наявності, наприклад, лише пом’якшуючих обставин зводяться до такого: 1) призначити менш суворий вид основного покарання, якщо санкція є альтернативною; 2) призначити покарання, близьке до мінімуму; 3) не призначати додаткове покарання; 4) призначити більш м’яке покарання, ніж передбачено законом; 5) звільнити особу від відбування покарання з випробуванням тощо [9, с. 183-184].

     Висновки. Таким чином, на підставі зазначеного слід зробити висновок, що процес врахування пом’якшуючих покарання обставин при його призначенні не може містити елементи формалізму, а повинен бути виключно індивідуалізованим. «Ціна» пом’якшуючої покарання обставини повинна визначатись у кожній конкретній справі судом. В іншому разі призначене покарання не буде забезпечувати досягнення його мети.

Список використаних джерел

1. Арямов А. А. Методология назначения наказания по уголовному законодательству Российской Федерации / А. А. Арямов. – СПб.: Изд-во Юридический центр «Пресс», 2002. – 308 с.

2. Гальперин И. М. Наказание: социальные функции, практика применения / И. М. Гальперин. – М.: Юрид. лит., 1983 – 206 с.

3. Долиненко Л. А. Смягчающие ответственность обстоятельства по действующему уголовному законодательству и в судебной практике. [Учеб. пособие] / Л. А. Долиненко. – Иркутский гос. ун-т им. А. А. Жданова, 1980. – 82 с.

4. Иванова А. Т. Смягчающие ответственность обстоятельства в советском уголовном праве: автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Уголовное право, криминология; исправительно-трудовое право» / А. Т. Иванова. – М., 1972. – С. 21.

5. Іванюк Т. І. Обставини, які пом’якшують покарання, за кримінальним правом України: дис. …кандидата юрид. наук: 12.00.08 / І. Т. Іванівна. – Львів, 2006. – С. 50-55.

6. Кругликов Л. Л. О формализации степени влияния смягчающих и отягчающих обстоятельств / Л. Л. Кругликов // Проблемы повышения эффективности борьбы с преступностью. – Иркутск: Изд-во Иркутск. ун-та, 1983. – 420 с.

7. Курляндский В. И. Уголовная политика, дифференциация и индивидуализация уголовной ответственности / В. И. Курляндский // Основные направления борьбы с преступностью / Под ред. И.М. Гальперина, В.И. Курляндского. – М.: Юрид. лит., 1975. – С. 77- 95. 

8. Нажимов В. П. Справедливость наказания – важнейшее условие его эффективности / В. П. Нажимов // Вопросы организации суда и осуществления правосудия в СССР. – Калининград, 1973. Т.2. – 191 с.

9. Сахарук Т. В. Загальні засади призначення покарання за кримінальним правом України та зарубіжних країн: порівняльний аналіз: дис. …кандидата юрид. наук: 12.00.08 / С. Т. Валеріївна. – Харків, 2006. – С. 183–184. 10. Соловъев А. Д. Вопросы приминения наказания по советскому уголовному праву / А. Д. Соловъев. – М.: Госюриздат, 1958. – 203 с.